Фламандський карбонад — це традиційне бельгійське рагу з яловичини, замаринованій в елі.

Завдяки поєднанню певних інгредієнтів, страва має виразний кисло-солодкий смак, який вигідно виділяє це рагу на фоні інших.

Ватерзой – традиційний бельгійський суп, родом із провінції Фландрія. Гарячий, наваристий, наповнений овочами, з ніжним вершковим ароматом, ватерзой припаде вам до смаку, особливо взимку.

Хоча традиційно його подають із білою рибою, все частіше її замінюють куркою. Кажуть, це через забруднення річки Гент, де зникає риба.

Цепеліни – національна литовська страва. Це картопляні кнедлики, фаршировані пряним м'ясним фаршем.

Вони зазвичай робляться досить великими, подаються з беконом, свинячими шкварками та сметанним соусом.

Ця страва названа на честь Графа фон Цеппеліна, винахідника та конструктора численних дирижаблів, через візуальну схожість із літальним апаратом.

Вважається, що цепеліни мають німецьке походження та засновані на Kartoffelknödel. Страва має безліч варіантів і такі кнедлики можна знайти в таких країнах, як Данія, Норвегія, Україна.

Буріто – різновид мексиканської кухні, що складається з борошняного коржика і смачних, пікантних інгредієнтів. Тортилью можна розігріти або обсмажити в маслі, щоб надати їй аромат, і зазвичай вона залишається м'якою і формується навколо начинки.

М'ясний, пряний буріто з яловичиною – ідеальна сімейна вечеря. Ці прості у приготуванні буріто, приготовлені на грилі з розплавленим сиром Чеддер, мають ситну начинку з яловичини та бобів. Подавайте зі свіжим салатом та сметаною.

Хоч і ведуться суперечки про те, коли саме було приготовлено перше тако, більшість експертів стверджують, що насправді воно було винайдено десь між 1000 та 500 роками до нашої ери. Тоді тако було більше пов'язане з їстівною ложкою, і з того часу воно перетворилося на блюдо, яке ми знаємо сьогодні.

Для більшості людей будь-який час доби підходить для вживання цієї страви, але насправді існує певний “час тако”. Відповідно до мексиканської традиції, тако з морепродуктами треба їсти під час обіду, а антохіто – під час вечері.

Гаджар ка халва – це класичний індійський десерт, який є неймовірно популярним на
субконтинентах Південної Азії. Сама назва пояснює цю страву. Гаджар означає моркву, а халва – солодкий пудинг. 

Індійські солодкі рецепти відіграють важливу роль в індійській кулінарії та культурі. Жодне свято в Індії не обходиться без солодощів.

Альпійські макарони – традиційна швейцарська страва, яку часто подають в Альпах на гірськолижних курортах у зимову пору року.

Ця страва є унікальним поглядом на макарони та сир у Швейцарії. Вони перемішуються з нарізаною кубиками картоплею у вершково-сирному соусі. Блюдо подають з гарніром із солодкого яблучного пюре.

Від початку альпійські макарони їли пастухи. Вони були настільки ситними, що набули величезної популярності, а рецепт передавався з вуст у вуста. Тому ця страва також називається “пастуші макарони”. 

Яловичина по-цюріхськи є дуже популярною основною стравою у Швейцарії. Це традиційна страва і її подають у багатьох ресторанах. 

Її готують з грибами та вершками й подають з ресті, картопляною оладкою, яка вважається національною стравою. Яловичину по-цюріхськи також іноді подають до макаронів.

Яловичину по-цюріхськи подають дуже гарячою. Вона майже завжди представлена в ресторанах у двох порціях, що дозволяє відвідувачам насолоджуватися першою подачею, поки вона ще гаряча, а решта страви буде триматися теплою для вас на стороні, поки ви не будете готові до другої частини яловичини по-цюріхськи.

Жербо – це традиційні угорські ласощі, також відомі як торт Жербо. 

Він складається з шарів дріжджового тіста, що чергуються з начинкою з абрикосів і волоських горіхів, покритих шоколадною глазур'ю. Зазвичай його готують для особливих випадків, таких як Великдень та Різдво, але він буде чудовий у будь-який час із чашкою чаю.

Качка по-пекінськи — страва, яка по праву вважається візитною карткою китайської національної кухні й набула популярності далеко за її межами. Родзинкою цієї страви є її тонка і хрумка, покрита медом, скоринка. Нарізана качка по-пекінськи часто подається з млинцями або соєвим соусом із часниковим пюре.

Пекінська качка була королівським делікатесом у середньовічному Китаї. Також страва відома як "національне представництво дипломатії" з 1970-х років, коли її вперше подали на на зустрічі з іноземними гостями. Качка по-пекінськи була високо оцінена високопоставленим главою держави, чиновниками та іноземними туристами.