Заміокулькас є низькою трав'янистою рослиною. Кореневище у нього бульбоподібне, а коріння товсте і м'ясисте. Товстий і соковитий рахіс дуже потрібний квітці, оскільки він запасає воду. Шкіряні на дотик пір'їни досить щільні. У довжину листова пластина може досягати близько 100 см. Під час тривалого посушливого періоду рослина скидає листочки з верхньої частини листової пластини, завдяки цьому відбувається зменшення випару вологи, а знизу черешок потрібен для збереження рідини для куща. Ще скупчення вологи відбувається у підземному клубні. Добре розрослий кущ може почати цвісти і при вирощуванні в домашніх умовах. Коротенький товстий квітконос з'являється з основи листя, він несе качан-суцвіття блідо-кремового забарвлення.
Цвітіння. Заміокулькас вирощують як декоративно-листяну рослину.
Освітленість. Необхідна велика кількість яскравого сонячного світла.
Температурний режим. У весняно-літній період – від 22 до 25 градусів, а в зимовий час – приблизно 16 градусів.
Полив. У весняний і літній час рослину поливають відразу після того, як просохне верхній шар субстрату в горщику. Глибокою восени і до весни полив скорочують. Якщо на зимівлю квітка поміщена в прохолодне місце, то поливати його треба тільки після того, як земляна грудка в горщику повністю просохне.
Вологість повітря. Добре росте за такого рівня вологості повітря, що характерне для житлових приміщень. Однак у спекотні дні його листя потрібно регулярно зволожувати з обприскувача теплою водою.
Добрива. З другої половини весняного періоду і до кінця літа кущ підгодовують 1 раз на 15 днів, для цього використовують добрива для сукулентів та кактусів. В інший час рослина не потребує підживлення.
Період спокою. З останніх осінніх тижнів на початок весни.
Пересадка. Її проводять лише тоді, коли це необхідно, як правило, 1 раз на 2-4 роки. Цю процедуру проводять у весняний або літній час.
Грунтосуміш. Підходящий субстрат повинен складатися з піску, садового, городнього та лісового ґрунту (5:2:2:2). У готовий грунт додають невелику кількість деревного вугілля.
Розмноження. Листовими живцями та поділом кореневища.