Булгур — їстівний злак, виготовлений із сушеної подрібненої пшениці переважно твердих сортів. У готовому вигляді він схожий на кускус або кіноа по консистенції. Для створення булгуру використовується неочищена крупа, тому в булгурі залишаються зародки, ендосперм та висівки пшениці.

Культура споживання булгура налічує тисячоліття. Перша згадка про крупи зафіксована на клинописних табличках IX століття до н. е., часів царя Ассирії Ашшурнацірапала II.

Харчова цінність і калорійність булгура

Булгур дуже поживний. Оскільки це зерно з мінімальною обробкою, воно зберігає велику харчову цінність, порівняно з продуктами з обробленої пшениці. У ньому багато вітамінів, мінералів і клітковини. Одна порція покриває багато потреб організму за добовими нормами поживних речовин, що рекомендуються.

Тверді сорти пшениці — відмінне джерело марганцю, заліза і магнію. Булгур трохи більше калорійний, ніж багато цільнозернових продуктів, наприклад коричневий рис. >34 г вуглеводів;

В одній порції крупи знаходиться багато корисних мікроелементів. У відсотковому показнику від рекомендованої добової норми споживання:

• Фолієва кислота — 8%;
• Вітамін В6 — 8%;
• Марганець — 55%;
• Магній — 15%;
• Залізо — 10%.

Як готувати булгур

Булгур готується дуже просто. Він буває дрібного, середнього чи великого помелу; його варіння займає від 3 до 20 хвилин, залежно від сорту. Чим більше зерно, тим довше час приготування. На одну частину булгура потрібно дві частини води.

Крупу використовують як інгредієнт салатів, супів, табулі, плову та овочевих рагу. Її можна їсти як у гарячому, так і холодному вигляді, замінити булгуром рис або кускус у традиційних рецептах.